Нігоян
Сергій
20 років
2 серпня 1993 — 22 січня 2014
Народився у с. Березнуватівка Солонянського р-ну Дніпропетровської області, де оселилися його батьки — біженці з Нагорного Карабаху. Навчався у Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. Займався карате. На Майдан приїхав 8 грудня. Був охоронцем. Убитий на вул. Грушевського в Києві близько шостої години ранку — отримав три кульові поранення в шию, голову і груди. Похований у рідному селі.
Аксенин
Василь
53 роки
1961 – 12 березня 2014
Народився у с. Летячому, Тернопільська область. Був мешканецем Чернівців, де працював різноробочим. Василь був важко поранений 20 лютого у Києві. Наприкінці лютого його відвезли до Польщі на лікування. Але, не зважаючи на це, 12 березня він помер. За попередньою інформацією — не витримало серце. У нього залишилася дружина та двоє синів.
Арутюнян
Георгій
53 роки
4 липня 1960 — 20 лютого 2014
Народився у м. Батумі, громадянин Грузії, етнічний вірменин. Останні роки мешкав у м. Рівне. Активіст обласної організації ВО «Свобода». Загинув від кулі снайпера на барикаді біля Монументу Незалежності у Києві. У 2012 році Георгій втратив дружину, залишив дві повнолітні доньки від першого шлюбу і трирічну донечку, яка стала круглою сиротою. Похований на Новому кладовищі в Рівному.
Байдовський
Сергій
23 роки
21 серпня 1990 — 20 лютого 2014
Народився у м. Нововолинськ Волинської області. Навчався в університеті «Україна» в Луцьку. Працівник Магістральних нафтопроводів «Дружба» в Дрогобичі. Часто приїздив на Майдан, востаннє — 20 лютого. Загинув від пострілу в груди на вулиці Інститутській. Похований у рідному місті.
Балюк
Олександр
39 рокiв
19 березня 1974 – 20 лютого 2014
Проживав в с. Пилиповичi, Новоград-Волинського району Житомирської обл. Помер 20 лютого вiд вогнепального поранення. Зi слiв очевидцiв, сам тяжко поранений, він намагався врятувати життя iншому пораненому.
Бачинський
Ігор
30 років
1984 – 25 лютого 2014
Круглий сирота, жив із бабусею та дідусем у Боярці. На Майдані Ігор отримав травми. Лікувався, але згодом помер. У нього залишилась дружина та маленька донька.
Бльок
Іван
40 років
21 липня 1973 — 20 лютого 2014
Народився у м. Городок Львівської області. Підприємець, власник магазину. Учасник Помаранчевої революції. Приїздив на Майдан у найважчі моменти, був охоронцем барикад. Востаннє приїхав 19 лютого. Застрелений на вул. Інститутській. Залишив троє дітей: дві доньки і сина. Похований у рідному місті.
Бойків
Володимир
59 років
12 лютого 1955 — 18 лютого 2014
Львів’янин, що з 2001 року мешкав у Києві. Працював будівельником та очолював будівельну фірму. 18 лютого Володимира було поранено на смерть кулею на Майдані Незалежності. У нього залишилася дружина та троє синів.
Бондарєв
Сергій
32 роки
24 листопада 1981 — 18 лютого 2014
Народився в Краматорську, але останні кілька років жив у Києві. Працював програмістом у GlobalLogic. Після роботи Сергій завжди заходив на Майдан, допомагав протестувальникам, будував барикади. Вночі 18 лютого його застрелили під час першого штурму біля Будинку профспілок. У нього залишилась донька та вагітна дружина. Поховали Сергія у с. Чабани, Київської області.
Бондарчук
Сергій
52 роки
9 вересня 1961 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Старокостянтинів Хмельницької області. Викладав фізику та астрономію у місцевій гімназії. Голова міської організації ВО «Свобода». Загинув від пострілу в спину на вул. Інститутській, коли виносив з-під обстрілу пораненого юнака з Шепетівки. Залишив дружину і дорослого сина.
Братушка
Олексій
38 років
10 квітня 1975 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Суми. Навчався у Сумському державному університеті. Працював перевізником. Учасник «Помаранчевої революції». На Майдан приїздив від грудня 2013 р. Востаннє виїхав 19 лютого. Загинув на вул. Інститутській в Києві від кулі снайпера, яка пробила і металевий щит, і бронежилет. Залишив батьків, дружину, доньку і сина, якому було лише 8 днів. Похований у Сумах.
Брезденюк
Валерій
50 років
17 червня 1963 — 19 лютого 2014
Мешканець м. Жмеринка Вінницької області. Підприємець, засновник першого в місті комп’ютерного клубу. Художник у техніці ебру (малюнки на воді). 2013 року увійшов до фіналу телешоу «Україна має талант», а в рідному місті став переможцем конкурсу «Жмеринка має таланти». Член міського осередку партії «УДАР». Загинув вночі з 18 на 19 лютого під час наступу силовиків на Майдан — застрелений у спину. Похований у Жмеринці.
Вайда
Богдан
48 років
28 квітня 1965 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Летня Дрогобицького району Львівської області. Активний учасник національного відродження 1989–1991 років. Вступив до самооборони Майдану, перебуваючи в Києві у грудні 2013 р. Вдруге приїхав до Києва 20 лютого. Загинув від кулі снайпера.
Варениця
Роман
35 років
14 грудня 1978 — 20 лютого 2014
Народився у селі Старий Яр Львівської області. Отримав педагогічну освіту в Дрогобицькому університеті. Працював вчителем математики, згодом їздив на заробітки в Росію. Мешкав у м. Новояворівську. Роман загинув на вулиці Інститутській від пострілу снайпера.
Дідич
Сергій
36 років
16 листопада 1977 — 19 лютого 2014
Народився у с. Гаврилівці Хмельницької області. Мешкав у с. Жорнівка у Київській області. Закінчив аграрний університет, стажувався за кордоном. Працював ландшафтним дизайнером. Планував створити дендропарк у Жорнівці. Віталій був застрелений в ніч на 19 лютого на перехресті вулиць Великої Житомирської і Володимирської в Києві. Залишив дружину і двох донечок — семирічну та однорічну. Похований у Жорнівці.
Вербицький
Юрій
50 років
25 серпня 1963 — 21(22) січня 2014
Мешканець Львова. Інженер відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики ім. С. Суботіна НАН України, кандидат наук. Захоплювався альпінізмом. 21 січня з ушкодженням ока потрапив до офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні у місті Києві. Звідти його разом з Ігорем Луценком викрали невідомі. Помер внаслідок катувань. 22 січня 2014 року тіло Юрія знайшли в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур.
Веремій
В’ячеслав
32 роки
22 лютого 1981 — 19 лютого 2014
Мешканець Києва. Журналіст газети «Вести». 19 січня на вул. Грушевського від вибуху гранати отримав тяжку травму ока. 18 лютого вийшов на роботу після тривалого лікування. Повертаючись на таксі додому, захоплений невідомими на перехресті вул. Великій Житомирській і Володимирської в Києві. Жорстоко побитий, отримав вогнепальне поранення в груди. Помер у лікарні швидкої допомоги. Залишив дружину та 4-річного сина Максима. Похований на Лісовому кладовищі в Києві.
Войтович
Назар
17 років
2 червня 1996 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області. Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис, цікавився Козаччиною. Приїхав на Майдан 20 лютого. Загинув на вул. Інститутській від снайперської кулі, що влучила в око. Був наймолодшим серед загиблих.
Ворона
В’ячеслав
32 роки
22 грудня 1981 - 9 березня 2014
Народився у м. Прип’ять, але після аварії разом із батьками переїхав до Києва. Навчався в інституті МВС у Дніпропетровську, професійно займався бейсболом — грав за чернівецьку команду «Соколи». Отримавши під час заворушень черепно-мозкову травму, В’ячеслав опинився в реанімації у столичній лікарні. Він перебував у комі, але врятувати його, на жаль, не вдалося.
Гаджа
Петро
47 років
13 липня 1966 – 23 березня 2014
Родом із Рахова Закарпатської області. Проживав у Києві. На Майдані був з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив до 8-ої сотні. Під час подій під Верховною Радою отруївся газом та потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. Петра виписали з лікарні, він збирався в санаторій, але за кілька днів помер. У нього залишилася дружина, син та старенька мама.
Голоднюк
Устим
19 років
12 серпня 1994 — 20 лютого 2014
Мешкав у м. Збараж Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. На Майдані з листопада. Під час нападу силовиків 30 листопада був сильно побитий, але згодом знову повернувся на Майдан. Помер від кульового поранення на вул. Інститутській, біля станції метро «Хрещатик». Похований у Збаражі. Іменем Устима названа його 38-а сотня.
Городнюк
Іван
29 років
2 червня 1984 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Березне Рівненської області. Керував гуртком сучасних танців Березнівського будинку культури. Підприємець. Член Волинської сотні самооборони, мав псевдо «Месник». 19 лютого повернувся додому з Майдану, на якому у ході протистоянь його облили водою з водометів і сильно побили. Помер внаслідок ускладнень, що виникли після побиття.
Горошишин
Максим
24 роки
14 квітня 1989 – 20 лютого 2014
Родом із с. Грушківка, Черкаської області. За словами друзів, постійно був на Майдані. Під час заворушень 19 січня на вулиці Грушевського отруївся газом, отримав запалення легень, яке переросло у важку форму. 20 лютого Максим помер у лікарні. Його поховали у рідному селі. У нього сім братів і сестер, свою сім’ю завести не встиг. На честь Максима запропоновано назвати вулицю в Грушківці.
Гриневич
Едуард
28 років
31 травня 1985 — 20 лютого 2014
Народився у с. Деревок Волинської області. Навчався у Рівненському гуманітарному університеті, захоплювався інформаційними технологіями. Певний час працював в «Укртелекомі» м. Луцька. Член ВО «Свобода». На Майдан приїздив тричі. Був членом сотні «Волинська Січ». 19 лютого потрапив під воду з брандспойту, але наступного дня знову повернувся на передову і загинув від снайперського пострілу. Похований у рідному селі.
Гурик
Роман
19 років
2 жовтня 1994 — 20 лютого 2014
Народився в Івано-Франківську. Вивчав філософію у Прикарпатському університеті. Загинув під час зіткнень на вулиці Інститутській від кулі снайпера. Похований у Меморіальному сквері в Івано-Франківську, поряд із могилами Січових Стрільців.
Дворянець
Антоніна
61 рік
23 березня 1952 — 18 лютого 2014
Мешканка м. Бровари Київської області. Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсіонерка, 18 лютого приїхала до Києва по справах. Загинула під час зіткнень на вул. Інститутській. Залишила сина і двох внучок.
Дзявульський
Микола
55 років
1 вересня 1958 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Шепетівка Хмельницької області. Вчитель географії та біології у Шепетівській школі. Був депутатом міської ради 1994–1998 років та керівником громадської організації «Шепетівська спілка підприємців» (2002–2005). Загинув близько 9 ранку біля «Жовтневого палацу» на вул. Інститутській внаслідок кулевого поранення в серце.
Дигдалович
Андрій
40 років
3 червня 1973 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської області. Будівельник. Перебував на Майдані упродовж трьох місяців, належав до сотні самооборони. Був травмований в око, з лікарні знову повернувся на Майдан. Поцілений снайпером у груди, коли виносив пораненого. Куля пробила бронежилет наскрізь. Залишив дві доньки.
Дідич
Сергій
44 роки
3 листопада 1969 — 18 лютого 2014
Мешкав у селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області. Засновник і директор туристичного клубу «Золоте Руно». Активний громадсько-політичний діяч: був головою районної організації ВО «Свобода», депутатом Городенківської районної ради, а на Майдані — сотником Івано-Франківської сотні самооборони ВО «Свобода». 18 лютого загинув від гранати. Залишив дружину і двоє дітей.
Дмитрів
Ігор
30 років
9 жовтня 1983 — 20 лютого 2014
Народився у м. Калуш Івано-Франківської області. Закінчив Одеську юридичну академію. У с. Копанки Калуського району збудував дім. Активіст ВО «Свобода». Загинув унаслідок поранення кулею снайпера.
Жаловага
Анатолій
33 роки
13 березня 1980 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Дубляни Львівської області. Закінчив Львівський державний університет фізичної культури, спеціалізація — гандбол. Кандидат в майстри спорту. Працював будівельником. Загинув внаслідок кульового поранення. Похований в Дублянах.
Жеребний
Володимир
28 років
6 жовтня 1985 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Рудки Самбірського району Львівської області. Закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка. Працював у Вишнянському аграрному коледжі. На Майдані від перших днів протесту. Загинув внаслідок кульового поранення в шию. Похований в Рудках.
Жизневський
Михайло
25 років
26 січня 1988 — 22 січня 2014
Народився у м. Гомелі, громадянин Білорусі. Останнім часом мешкав у м. Біла Церква Київської області, був позаштатним кореспондентом газети «Соборна Київщина». Захоплювався історією, міфологією, військовою справою. Займався страйкболом. Співпрацював з УНА-УНСО. На Майдані перебував з перших днів, входив до самооборони УНСО. Загинув близько 9-ї години ранку від пострілу в серце біля стадіону «Динамо» на вул. Грушевського. Похований у с. Стяг Праці Гомельського р-ну Білорусі.
Зайко
Яків
73 роки
4 квітня 1940 — 18 лютого 2014
Народився у с. Делятичі Гродненської області, Білорусь. Мешкав у Житомирі. Журналіст, редактор газети «Голос громадянина». У 1989–1993 рр. очолював Громадянський фронт Житомирщини. Був народним депутатом України першого скликання. Автор багатьох історичних і публіцистичних творів, зокрема, серії книг «Літопис державотворення». Помер від інфаркту під час нападу силовиків на мітингувальників на вул. Інститутській. Залишив п’ятьох дітей та сімох онуків.
Зубенко
Владислав
22 роки
22 квітня 1991 — 28 лютого 2014
Мешканець м. Харкова. Працював на Південній залізниці. Владислав цікавився історичною реконструкцією. На Майдан приїхав у лютому в лицарських обладунках, зголосився до сотні самооборони. Отримав поранення 20 лютого на вул. Інститутській, коли щитом прикривав поранених. Помер у лікарні. Похований у Харкові.
Ільків
Богдан
51 рік
3 липня 1962 — 22 лютого 2014
Мешканець смт. Щирець Пустомитівського р-ну Львівської області. Помер у 17 лікарні м. Києва внаслідок двох кульових поранень в живіт. Залишив дві доньки. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
Калиняк
Богдан
52 роки
2 серпня 1993 — 22 січня 2014
Мешканець м. Коломия Івано-Франківської області. Працював слюсарем на заводі «Сільмаш», згодом відкрив власний магазин. Учасник «Помаранчевої революції». На Майдан приїздив упродовж 2 місяців. Допомагав пораненим, чергував вночі, пильнував за чистотою. У січні під час протистоянь на вул. Грушевського потрапив під струмінь водомету, внаслідок чого розвинулася хвороба. Помер у госпіталі Івано-Франківська. Залишив дружину, доньку, сина і маленьку онуку.
Капінос
Олександр
29 років
10 березня 1984 — 19 лютого 2014
Мешкав у с. Дунаїв Тернопільської області. Навчався в Львівському лісотехнічному інституті. Займався фермерством. Голова громадської організації «Патріот Волині». У 2012 році Олександр брав участь в акціях проти «мовного» закону, голодував протягом 12 днів. На Майдані належав до сотні «Волинська Січ». Поранений 18 лютого, отримав черепно-мозкову травму внаслідок вибуху гранати. Був успішно прооперований, опритомнів, але, на жаль, 19 лютого зупинилося серце.
Кемський
Сергій
32 роки
15 листопада 1981 — 20 лютого 2014
Народився в м. Керч. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «політологія». Аналітик Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив. Писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань. На Майдан приїздив часто, належав до «Чорної сотні». Допомагав виносити поранених. Загинув на вул. Інститутській від снайперського пострілу. Похований в м. Коростень Житомирської області.
Кіпіані
Давід
33 роки
28 червня 1980 — 20 лютого 2014
Громадянин Грузії. Член молодіжного руху «Вільна зона» та партії «Єдиний Національний Рух». На Майдані перебував від самого початку. 20 лютого 2014 року отримав два вогнепальні поранення на барикадах біля ЦУМу. Помер у машині «швидкої». Залишив дружину і півторарічного сина. Похований у Тбілісі.
Кіщук
Володимир
57 років
22 лютого 1956 — 18 лютого 2014
Мешканець смт. Димер Вишгородського р-ну Київської області. Власник будівельного магазину. Загинув внаслідок поранення в голову під час сутичок біля Верховної Ради. Залишив троє дітей (наймолодшій доньці 11 років) та двоє онуків. Похований у рідному селищі.
Корнєєв
Анатолій
52 роки
23 січня 1961 — 20 лютого 2014
Народився у с. Гаврилівці на Хмельниччині. Сільський голова с. Руда Хмельницької області. Закінчив Кам’янець-Подільське військове училище, офіцер запасу. Регулярно їздив на Майдан, привозив їжу. Убитий пострілом у серце під час відступу силовиків на вул. Інститутській.
Корчак
Андрій
49 років
18 липня 1964 — 18 лютого 2014
Мешканець м. Стрий Львівської області. Походив з родини репресованих. Працював на місцевих будівництвах, їздив на заробітки до Чехії. Під час нападу силовиків на вулиці Інститутській у Києві отримав значні тілесні ушкодження та черепно-мозкову травму. Помер у столичній лікарні № 17. Залишив стареньку матір.
Залишив стареньку матір.
Костенко
Ігор
32 роки
31 грудня 1991 — 20 лютого 2014
Народився в с. Зубрець Тернопільської області. Журналіст видання «Спортаналітика», навчався на п’ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Був активним дописувачем української Вікіпедії. Загинув 20 лютого під час протистояння на вулиці Інститутській, біля «Жовтневого палацу». У нього влучили дві кулі.
Костишин
Михайло
43 роки
1971 – 26 лютого 2014
Мешканець с. Нижній Струтин, Івано-Франківської області. Михайло приїхав на Майдан у Київ відразу після побиття студентів. Його також побили, а з 27 січня він перебував у лікарні, але, на жаль, врятувати його так і не вдалося. Михайло залишив матір та двох братів.
Котляр
Євген
33 роки
14 квітня 1980 — 20 лютого 2014
Мешканець Харкова. Активіст екологічної організації «Зелений фронт», працював промисловим альпіністом. Активний учасник акції протесту проти вирубки дерев у парку Горького в Харкові. Тоді він разом з іншими альпіністами примотав себе мотузкою до дерева на знак протесту. Загинув від куль на вулиці Інститутській у Києві.
Коцюба
Віталій
31 рік
7 червня 1982 — 20 лютого 2014
Народився у с. Вороблячин Львівської області. Мешкав у м. Новояворівську. Загинув від вогнепального поранення. Залишив батьків, дружину та двох дітей.
Кульчицький
Володимир
64 роки
25 липня 1949 — 18 лютого 2014
Мешканець Києва. Загинув від вогнепальних поранень на барикадах біля Будинку профспілок. Залишив 93-річну маму, двох синів та три внучки. Похований у с. Нові Петрівці.
Мазур
Артем
26 років
6 серпня 1987 – 3 березня 2014
Родом із Хмельницького. Артем служив в армії. Прийшов захищати Майдан, вступив до лав 15 сотні Cамооборони. Але 18 лютого під час сутичок у Маріїнському парку від вибуху гранати хлопець отримав важке поранення. Лікарі боролися за його життя. На жаль, Артем не вийшов із коми — помер.
Мазуренко
Павло
42 роки
2 грудня 1971— 21 грудня 2013
Мешканець Києва. Працював у сфері ІТ, програмістом, дизайнером. 18 грудня у Святшинському районі м. Києва побитий силовиками, які пояснювали свої дії участю чоловіка в Євромайдані. Лікарі діагностували забої та травму голови. Помер у лікарні, за офіційною версією — від пневмонії. Залишив дружину та семирічного сина.
Максимов
Дмитро
19 років
17 листопада 1994 — 18 лютого 2014
Киянин. Від 2011 року займався дзюдо в Київському міському центрі «Інваспорт» (мав вроджені вади слуху), навчався у Київському фінансово-економічному коледжі, м. Ірпінь. Дмитро срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор в Софії. Був на Майдані 18 лютого. За словами очевидця, собою врятував життя кільком хлопцям, прикривши їх від вибуху бойової гранати. На жаль, від неї Дмитро загинув сам.
Мельничук
Володимир
39 років
22 серпня 1974 — 20 лютого 2014
Киянин. Допомагав активістам Майдану теплими речима та їжею. Поцілений снайпером, коли спостерігав за подіями, стоячи біля «Жовтневого палацу». Помер у 17-й лікарні міста Києва. Залишив дружину і стареньку маму.
Мовчан
Андрій
34 роки
17 січня 1980 — 20 лютого 2014
Народився у с. Великі Осняки Чернігівської області. Мешкав у Києві. Працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. Член Демократичного альянсу. Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади. Загинув 20 лютого від кульового поранення. Похований у рідному селі.
Мойсей
Василь
21 рік
23 березня 1992 — 20 лютого 2014
Народився у с. Зубрець Тернопільської області. Був студентом Університету розвитку людини «Україна» в Луцьку, активістом організації ВО «Свобода». Помер в 17-ій лікарні м. Києва внаслідок вогнепального поранення у груди. Похований на Меморіальному комплексі «Вічна Слава» в Луцьку.
Наконечний
Іван
83 роки
1931 – 7 березня 2014
Офіцер ВМС СРСР. На Майдан прийшов одразу після розгону студентів 30 листопада. Допомагав майданівцям чим міг, не зважаючи на свої 83 роки. Іван Наконечний отримав важку травму голови і хребта 19 лютого під час заворушень на вулиці Інститутській. 7 березня він помер у лікарні.
Наумов
Володимир
43 роки
9 березня 1970 — 18 лютого 2014
Народився у с. Шевченко Донецької області. Мешкав у м. Родинське, де працював у ЖЕКу. Поїхав на Майдан за покликом серця. Був викрадений і вбитий. Тіло знайдено на Трухановому острові в Києві. Залишив стареньку маму і двох синів: 4-річного Арсенія та 8-річного Єгора.
Нечипоренко
Анатолій
72 роки
1 вересня 1941 – 11 квітня 2014
Народився в смт. Брусилів Житомирської області в селянській родині. Анатолій все життя працював водієм. 18 лютого він був травмований на київському Майдані, довго залишався в комі, лише перед смертю опритомнів та навіть впізнав рідних. У нього залишилися дружина Олена Іванівна, дочка Анна, онуки Андрій і Владислав та сестра Катерина Іллівна.
Оліх
Роман
26 років
11 травня 1987 – 15 лютого 2014
Народився у с. Гибалівка Вінницької області. Роман обожнював подорожувати Україною. На Майдан приїхав у січні, не сказавши про це рідним, аби не турбувалися. 6 лютого хлопеця забрали до столичної лікарні з травмами, а за кілька днів стан погіршився, Роман впав у кому. 15 лютого, так і не опритомнівши, він помер. У Романа залишилася дружина, маленький синочок та матір.
Опанасюк
Валерій
42 роки
20 травня 1971 – 20 лютого 2014
Жив у м. Рівне, працював автомеханіком. Загинув від кулі снайпера, коли відтягував з передової поранених людей. У Валерія залишилося четверо маленьких дітей: найменшому сину всього 2 роки, а найстаршій донечці — 12.
Пагор
Дмитро
21 рік
10 квітня 1992 — 19 лютого 2014
Народився у с. Хропотова Хмельницької області. Навчався у Кам’янець-Подільському аграрно-технічному університеті. Дмитро працював на автомийці та цікавився мототехнікою. Був учасником мирного протесту біля будівлі СБУ в Хмельницькому. Загинув унаслідок вогнепального поранення під час стрілянини з боку СБУ. Собою він прикривав від куль дівчину. Залишив батьків і брата. Похований у рідному селі.
Пантелєєв
Іван
32 роки
1 грудня 1981 — 20 лютого 2014
Мешканець Краматорська. Поет, рок-музикант, соліст групи «Небо Мінуса». Останнім часом жив у с. Дмитрівка, де доглядав 90-літню бабусю. На Майдані пробув близько двох місяців. Належав до першої сотні самооборони, мав псевдо «Креман». Загинув біля готелю «Україна» на вул. Інститутській, від отриманих вогнепальних поранень. Залишив маму, сестру з родиною. Похований у с. Дмитрівка Донецької області.
Паньків
Микола-Олег
39 років
6 лютого 1975 — 20 лютого 2014
Народився у с. Липники Львівської області. Мешкав у с. Холодновідка. Був активістом «Правого сектору». Протягом грудня — лютого регулярно їздив до Києва; востаннє поїхав увечері 18 лютого. Снайперська куля влучила йому в груди, коли Микола виносив поранених та вбитих з вул. Інститутської. Залишив двох дітей.
Паращук
Юрій
47 років
1 липня 1966 — 20 лютого 2014
Народився у м. Тальне Черкаської області. Мешкав у Києві, згодом переїхав до Харкова. Працював столяром, їздив на заробітки. На Майдані перебував від 1 грудня 2013 року. У лютому поїхав вдруге разом з іншими харків’янами. 18 лютого допомагав виносити поранених. Отримав кульове поранення під час відступу силовиків на вул. Інститутській. Залишив стареньку маму, сина і двох прийомних доньок. Похований у рідному місті.
Пасхалін
Юрій
30 років
18 січня 1984 — 19 лютого 2014
Народився у с. Носачів Черкаської обл. Навчався у м. Сміла та був вихованцем Школи олімпійських резервів у Харкові — займався штангою. Згодом мешкав у Києві, де працював на приватному підприємстві. Разом із колегами ходив на Майдан. Загинув 19 лютого від вогнепальних поранень. Залишив стареньку маму, дружину і 7-річного сина.
Пехенько
Ігор
43 роки
19 липня 1970 – 20 лютого 2014
Мешканець Вишгорода, Київська область. Брав участь у археологічних експедиціях, працював у Київському зоопарку, в цирку. Ігор був на Майдані 30 листопада, сильно постраждав, але з 17 лютого знову був в епіцентрі подій. Загинув біля Будинку Профспілок від куль снайпера 20 лютого. У Ігора залишилися літні батьки.
Плеханов
Олександр
22 роки
7 березня 1991 — 18 лютого 2014
Студент 5 курсу архітектурного факультету Київського національного університету будівництва та архітектури. Захоплювався танцями. Помер у 17-й лікарні м. Києва внаслідок кульового поранення. Не дожив лише два дні до вручення диплому.
Полянський
Леонід
38 років
24 жовтня 1975 — 20 лютого 2014
Етнічний поляк. Працював залізничником в Жмеринці, останні роки мешкав і працював у Києві. Член самооборони Майдану, від грудня 2013 р. належав до Барської сотні. Загинув внаслідок вогнепального поранення в груди. Похований на римо-католицькому цвинтарі в Жмеринці. Залишив дружину і двоє маленьких діток.
Прохорський
Василь
33 роки
4 травня 1980 — 18 лютого 2014
Народився на Чернігівщині. Згодом переїхав до Києва. Допомагав з постачанням медикаментів на Майдан. Загинув внаслідок кульового поранення.
Прохорчук
Віктор
38 років
25 травня 1975 – 18 лютого 2014
Мешкав на Житомирщині, закінчив Житомирський автодорожній технікум. Потім служив в МВД, працював охоронцем. Віктор був на Майдані в Києві від початку заворушень. 18 лютого він зник, а лише за тиждень його, вже загиблого, відшукали побратими.
Саєнко
Андрій
51 рік
26 жовтня 1962 — 20 лютого 2014
Народився у м. Сміла Черкаської області. Згодом родина переїхала до м. Фастів Київської області. Відбув строкову службу. Працював електромонтером на підприємствах Фастова. Займався вільною боротьбою. Від 2000 р. приватний підприємець. Активний громадський діяч, учасник «Помаранчевої революції» 2004 року, податкового Майдану 2010 р. Член 7-ої сотні самооборони Майдану. Загинув від кулі снайпера. Залишив стареньку матір, дружину і двох синів.
Сеник
Роман
45 років
26 липня 1968 — 25 січня 2014
Народився у селі Наконечне Друге Львівської області. Служив миротворцем сил ООН під час війни в Югославії, був прапороносцем, отримав бойові нагороди. На Майдані належав до 29-ї сотні самооборони. 22 січня під час протистояння з силовиками на вул. Грушевського отримав важке поранення плеча бронебійною кулею. Куля застрягла в легені. Помер у лікарні від значної втрати крові. Похований у рідному селі. Залишив дружину і стареньку матір.
Сердюк
Ігор
44 роки
3 листопада 1969 — 18 лютого 2014
Мешканець міста Кременчук Полтавської області. Підприємець, займався ремонтом квартир. Захоплювався дайвінгом. Від 1992 року активний у громадському житті, брав участь в акціях на підтримку незалежності України. На Майдані з перших днів, член загону самооборони. Учасник віче під стінами Верховної Ради. Ігоря вбили 18 лютого на перехресті вул. Інститутської і Кріпосного провулку. Залишив дружину і доньку.
Сидорчук
Юрій
53 роки
2 травня 1961 – 28 червня 2014
Проживав з родиною у місті Києві. Займався підприємницькою діяльністю. В минулому — військовий, 10 років присвятив службі в армії. 53-річний киянин Юрій Сидорчук помер у військовому госпіталі в місті Оломоуц в Чехії 28 червня. Він, як і багато героїв Небесної сотні, був поранений на Майдані 18 лютого. У ту ніч він був на передовій. Побіг відтягувати пораненого. Тоді снайперська куля потрапила в голову.
Синенко
Сергій
35 років
5 березня 1978 — 13 лютого 2014
Мешканець м. Запоріжжя, активіст Автомайдану. Приватний підприємець. Тіло знайдене у згорілому автомобілі за 20 км від Запоріжжя. Залишив батьків, дружину та четверо дітей.
Слободян
Тарас
32 роки
10 грудня 1982 – 2014
Родом із Тернопільщини. Тарас працював у Тернопільському національному економічному університеті. Він зник на Майдані у Києві під час заворушень, а невдовзі після того його тіло знайшли у Сумському лісі.
Случак
Євген
31 рік
1983 – 22 лютого 2014
Мешканець Кремечука, підприємець. Брав участь у протистояннях на Майдані. Але загинув внаслідок вибуху пристрою, який він привіз як трофей і намагався знешкодити.
Смоленський
Віталій
29 років
10 травня 1984 – 20 лютого 2014
Родом із с. Фурманка, Київської області. Жив та працював у Києві. Підтримував Майдан, де й трагічно загинув. У нього залишилось двоє маленьких дітей. Похований у рідному селі.
Сольчаник
Богдан
28 років
25 липня 1985 — 20 лютого 2014
Народився в м. Старий Самбір Львівської області. У Львові отримав вищу освіту, а згодом проходив докторську програму у Варшаві, готував до захисту дисертацію. Богдан був активістом громадської мережі «Опора». Він викладав на кафедрі нової та новітньої історії України Українського католицького університету. На Майдані був з листопада. Загинув від кулі снайпера. Похований у рідному місті. Він залишив батьків, брата та наречену.
Тарасюк
Іван
21 рік
28 січня 1993 — 20 лютого 2014
Народився в с. Залісоче Волинської області. Мешкав у смт. Олика. Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», відбув строкову службу в армії. Грав у футбольному клубі «Олика». 20 лютого приїхав на Майдан уперше. Загинув від вогнепального поранення.
Ткачук
Ігор
38 років
1 вересня 1975 — 20 лютого 2014
Народився у м. Калініград, Росія. Мешкав у с. Велика Кам’янка Івано-Франківської області. Займався будівництвом, реставрацією меблів. Любив плести бісером. На Майдані від січня. Загинув внаслідок вогнепального поранення. Залишив стареньку маму, дружину й троє дітей.
Топій
Володимир
58 років
26 квітня 1955 – 18 лютого 2014
Родом із Львівщини. Володимир служив у ракетних військах у Бресті, а згодом працював водієм. На Майдан приїхав 25 грудня, вступив до лав 12 сотні Самооборони. Обгоріле тіло загиблого із численними переломами знайшли у Будинку профспілок, де він допомагав гасити пожежу і помер за нез’ясованих обставин. У Володимира залишилась донька та син, а також двоє онуків. Похований герой у місті Судова Вишня.
Точин
Роман
44 роки
6 серпня 1969 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Ходорів Львівської області. Член ВО «Свобода». Підприємець, займався будівельним ремонтом. Приїхав на Євромайдан 1 грудня, після побиття студентів силовиками. Належав до сотні, що охороняла першу барикаду на вул. Інститутській. Загинув від вогнепального поранення. Залишив дружину, двоє дітей і стареньку маму. Похований у Ходорові.
Ушневич
Олег
31 рік
20 червня 1982 — 20 лютого 2014
Народився у Дрогобичі. Отримав вищу освіту, вчителював на Сколівщині, згодом виїжджав на заробітки. На Майдані перебував від листопада. 18 лютого врятував життя тернополянину Олексію Воронцову. А 20 лютого був застрелений снайпером на вулиці Інститутській поблизу «Жовтневого палацу». Похований у м. Сколе біля могили матері.
Хомяк
Віктор
55 років
20 лютого 1958 — 27 січня 2014
Мешканець с. Голишів Волинської області. Працював охоронцем у приватного підприємця та господарював. Його тіло знайшли повішеним на металевій конструкції «ялинки» на Майдані Незалежності у Києві. За свідченнями очевидців і рідних, на голові і руках видно численні сліди катувань. Міліція ж назвала випадок самогубством. Похований у рідному селі. Залишив стареньку матір і доньку.
Храпаченко
Олександр
26 років
18 вересня 1987 — 20 лютого 2014
Мешканець Рівного. Театральний режисер. Захоплювався мандрівництвом, скелелазінням. Член Волинської сотні самооборони Майдану. Загинув від кулі снайпера.
Хурція
Зураб
53 роки
29 липня 1960 – 18 лютого 2014
Громадянин Грузії. Приїхав захищати Майдан, долучився до лав Кіровоградської сотні. 18 лютого потрапив у епіцентр подій. За офіційною версією загинув через сердечний приступ, викликаний газом.
Царьок
Олександр
55 років
29 січня 1959 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Калинівка Київської області. Оборонець Майдану. У першій лаві відтісняв «Беркут» від барикад. Загинув від вогнепальних поранень на вулиці Інститутській. У Олександра залишилось п’ятеро дітей.
Черненко
Андрій
35 років
14 жовтня 1978 – 21 лютого 2014
Мешканець Києва. Увечері 20 лютого з командою активістів блокував в’їзд в столицю з Гостомельської траси. Близько півночі Андрій пішов додому. Дорогою його було зловлено невідомими, по-звірячому побито (отримав черепно-мозкову травму, несумісну з життям). Тіло знайдено на вулиці Верболозній в Києві. Залишив 8-річну дитину.
Чаплінський
Володимир
44 роки
13 січня 1970 — 20 лютого 2014
Мешканець м. Обухова Київської області. Володимир працював на заводі. На Майдані був від перших днів. 20 лютого на вулиці Інститутській загинув від кулі снайпера. Залишив дружину та двоє дітей.
Черненко
Андрій
35 років
9 грудня 1978 — 18 лютого 2014
Народився у с. Слободо-Петрівка Полтавської області. Дитинство пройшло в Черкасах, де й тепер залишились його батьки та брати. Андрій був інженером-технологом та працював автоелектриком у Києві. 18 лютого був поранений у груди та загинув у лікарні. Залишив дружину та 7-місячну донечку Яну. Похований у рідному селі.
Чернець
Віктор
36 років
27 травня 1977 - 19 лютого 2014
Народився у с. Подібна, Черкаської обл. Загинув Віктор 19 лютого під колесами джипа, що намагався прорватися крізь блокпост від «тітушок» та спецпризначенців біля його рідного села. У Віктора залишилася дружина та дві донечки, 11 і 16 років.
Чернявський
Дмитро
22 роки
5 березня 1992 — 13 березня 2014
Родом із Донеччини. Навчався на магістратурі в Львівському національному університеті. 13 березня Дмитро був одним із учасників мітингу за єдність України в Донецьку. Отримав там ножове поранення в сутичках із проросійськими активістами, від якого й помер. Був єдиним сином своїх батьків.
Чміленко
Віктор
53 роки
4 лютого 1961 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. Фермер. Загинув від поранення на вул. Інститутській при спробі допомогти побратиму.
Шаповал
Сергій
44 роки
5 червня 1969 — 18 лютого 2014
Киянин. Відбув строкову службу, працював охоронцем у компанії «Золоті ворота». Член самооборони. Загинув біля Будинку офіцерів від двох вогнепальних поранень. Залишив стареньку маму та доньку-школярку.
Швець
Віктор
63 роки
1951 — 19 лютого 2014
Мешканець села Гатне Київської області. Військовослужбовець у відставці, старший мічман. Прийшов на Майдан 18 лютого 2014 року. Віктор був застрелений співробітниками «Беркуту». Помер дорогою до лікарні. Залишив доньку та дружину.
Шеремет
Василь
64 роки
21 березня 1949 – 7 березня 2014
Народився у смт. Ланчин, Івано-Франківська область. Працював у пекарні та охоронцем на будівництві. На київському Майдані отримав численні рани під час сутичок із «беркутівцями», від яких помер у лікарні. У майданівця залишилося троє дітей, три онучки та 93-річна матір.
Шеремет
Людмила
73 роки
1941 — 22 лютого 2014
Мешкала у м. Хмельницькому. Лікар-анестезіолог. Громадська активістка. Померла у Хмельницькій міській лікарні внаслідок важкого поранення в голову, отриманого 19 лютого під час акції протесту біля обласного управління СБУ в Хмельницькому. Залишила чоловіка, доньку і онука.
Шимко
Максим
34 роки
21 жовтня 1979 — 20 лютого 2014
Мешканець Вінниці. Член клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Загинув на барикадах від кулі снайпера.
Шілінг
Йосип
61 рік
14 березня 1952 — 20 лютого 2014
Мешканець с. Вороблевичі Львівської області. Будівельник. Загинув від пострілу біля «Жовтневого палацу» в Києві.
Щербанюк
Олександр
46 років
2 січня 1968 — 20 лютого 2014
Мешканець Чернівців. Воїн-афганець. Член партії «Батьківщина» від 2004 року. Загинув від кулі снайпера, яка поцілила його на території наметового містечка. Залишив троє дітей.